Вишня звичайна (Cerasus Mill.; лат. сerasus походить від назви міста Керазун, одного з портів Понтійської області, звідки Вишня звичайна була вперше завезена до Італії; у Київській Русі відома з ХІІ ст.) — рід дерев і кущів родини розових (Rosaceae Juss.), підродини сливових Prunоidae.
Відомо більше 120 видів вишні звичайної, які відрізняються між собою за смаковими якостями, швидкістю дозрівання плодів і врожайністю. Серед дикорослих видів вишні в Україні зустрічається Вишня звичайна, Вишня антипка — С. mahaleb (L) Mill, черешня — С. аvium (L) Moench, Вишня степова — С. fruticosa (Pall) Woron. Вишня звичайна — C. vulgaris Mill. (Prunus сerasus L, Cerasus сarponiana Lam., С. recta Liegel); рос. назва — вишня обыкновенная.
Вишні звичайної в дикому стані не існує, але у здичавілому поширена в європейській частині СНД і на Кавказі. Вишня звичайна — спонтанний алоплоїд, що походить від схрещування черешні та вишні степової. Сорти вишні об’єднуються в 2 групи: аморелі — з незабарвленим і малокислим соком плоду і швидким зростанням пагонів; морелі — із забарвленим дуже кислим соком плоду, повільним зростанням пагонів, тонкими гілками і пізнім дозріванням плодів. В. звичайна — невелике дерево або кущ завв. 3–7 м. Кора стовбурів сіро-бура, з великими поперечними сочевичками, відшаровується. Пагони довгі, голі, спочатку зелені, потім червоно-бурі. Листки чергові, черешкові, обернено-яйцеподібні або еліптичні, загострені, городчато-зубчасті, з гидатодами на зубцях, зверху — темно-зелені, глянцеві, знизу — матові, голі, до 12 см завд. та 3–5 см завш.; черешки частіше без залоз, іноді з ними. Суцвіття — зонтики 2–4-квіткові, на гілках приросту попереднього року, розпускаються раніше за листки або одночасно; квітконіжки довгі. Квітки складаються з 5-роздільної чашечки і 5 вільних пелюсток білого кольору, рідше — рожевого, запашні. Цвіте у квітні–травні. Плід — соковита кисло-солодка кістянка з кулястою або яйцеподібною кісточкою, дозріває у червні–липні. Плоди приплюснуті, червоні, різної інтенсивності. М’якоть кислувата, приємна на смак. Особливу популяцію становить Володимирська В. (С. vulgaris var.acida) з великими темно-пурпурними ароматними плодами, смачним чорно-червоним соком, дрібними кісточками. В Україні рослина неофіцинальна.
У достиглих плодах вишні звичайної містяться:
- вуглеводи (цукри — 8–15% (глюкоза — 5,5%, фруктоза — 4,5%, сахароза — 0,3%));
- геміцелюлоза — 0,1%, клітковина — 0,5%, пектинові речовини — до 11%;
- органічні кислоти — до 2%, представлені переважно яблучною (до 1,2%), лимонною, молочною, хінною, оцтовою, бурштиновою, мурашиною;
- серед фенольних сполук (0,11–0,49%) — кумарини (умбеліферон, герніарин, магалебозид), флавоноли — в основному глікозиди кверцитину (до 2%), антоціанідини (ціанідин, хризантемін, мекоціанідин, пеонідин, антиринін, 3-глюкозид ціанідину, 3-рамноглюкозид ціанідину) і лейкоантоціанідини, фенольні кислоти (хлорогенова, ізохлорогенова, неохлорогенова);
- у шкірці плодів містяться: катехіни, вітаміни (аскорбінова кислота — 15 мг%, В1 — 0,03–0,2 мг%, В6 — 0,05–0,08 мг%, В15 — 0,08 мг%, PP — до 0,4 мг%, Е — 0,32 мг%, біотин — 0,40 мг%); каротиноїди — 0,37–0,55 мг%;
- макро- та мікроелементи (К, Са, Mg, Na, S, B, V, Fe, I, Co, Mn, Cu, Mo, Ni, Ru, Cr, Zn).
Діючими речовинами в плодоніжках є саліцилати, флавоноїди: глікозиди кверцетину, кемпферолу, флаванону (дигідровогонін), фенолкарбонові кислоти; дубильні речовини, а також багато Fe, Mg. Листя містить лимонну кислоту, гідроксикумарини, кверцетин, рутин; дубильні речовини — 5–7%; амігдалін. Насіння містить жирного масла — 25–35%, ефірної олії — 0,16%, амігдаліну — 5–15 мг%, при розщепленні якого утворюється синильна кислота. У корі знайдено: водорозчинні полісахариди, органічні кислоти (лимонна, яблучна); кумарини, флавоноїди, дубильні речовини 5–15%; глікозиди (флускофлобафен, руброфлобафен). Ексудатом дерева є камідь, до складу якої входить велика кількість арабіну, метилпентозану, невелика кількість ксилану.
Свіжі плоди, сік і сироп вишні звичайної мають антиоксидантну, протизапальну активність, підвищують екскрецію сечової кислоти та знижують її концентрацію у крові. Плоди вишні звичайної застосовують у народній медицині як відхаркувальний, жарознижувальний засіб при бронхітах; як заспокійливий при психічних розладах, для покращення обміну речовин, при артриті, подагрі, цукровому діабеті, атеросклерозі; як легкий проносний засіб; сироп входить до фармакопей багатьох країн як коригуючий засіб для покращення смаку ліків. Плодоніжки вишні застосовують як діуретичний, кровоспинний засіб при нирковокам’яній хворобі, сечокислому діатезі, як в’яжучий — при діареї. Відвар однорічних пагонів В. має протизапальну дію, його використовують при діареї, колітах. Настій листя сприяє зниженню здатності крові згортатися (гідроксикумарини). Кору вишні звичайної у вигляді відвару використовують у нар. медицині для покращення травлення, як в’яжучий, кровоспинний засіб при маткових кровотечах та фіброміомі; вона входить до складу ДД зарубіжного виробництва.
Черешня — велике дерево, до 30 м завв., кора темно-сіра із сочевичками, гладка, здирається тонкими поперечними пластинками, як береста. Листки великі до 16 см завд. і 8 см завш., видовжено-яйцеподібні, по краю глибоко двоякопилчасті. Черешки 3–8 см завд., з 2 великими залозками. Квітки в зонтиках, на довгих квітконіжках, розпускаються одночасно з листям. Плоди жовті, рожеві, червоні або майже чорні, у культурних форм — великі, кулясті, іноді яйцеподібні; у дикорослої форми — дрібні, гіркуваті. Кісточка гладка. У дикому стані Ч. зростає у лісах Поділля, в Карпатах, у гірських лісах Криму і Кавказу. Понад 20 її сортів культивується на Півдні України. Сорти Ч. поділяють на 2 групи: гіни (столові з ніжною м’якоттю) і бігаро (консервні з хрящуватою м’якоттю). Плоди Черешня містять: 6,32–7,75% глюкози, 3,38–6,12% фруктози, 0,41–0,75% сахарози, до 11% пектинів, 1,5–2,1% органічних кислот; флавоноїди (ізокверцитрин, 3-глюкоарабінозид кемпферолу, 3-глюкоарабінозид кверцетину, астрагалін, антоціани); вітаміни, мікроелементи. Кора містить: кумарини, фенолкарбонові кислоти та їх похідні (о-кумарову, ізомери хлорогенової й похідні п-кумарової кислот); катехін, епікатехін, дигідрохалкон (флоридин), 3,4,2′,6′-тетрагідрокси-4′ метоксихалкон, флавоноїди (нарингенін, прунін, кверцетин, прунетин, еріодиктіол, піностробін, сакуранетин, таксифолін, геністеїн, ехіноктин, дигідровогонін, аромадендрин, 7-метиларомадендрин, хризин, дигідрохризин, тектохризин, дигідротектохризин), 10% дубильних речовин. Плодоніжки Ч. містять фенольні сполуки, таніди. Ексудатом є камідь. Свіжі плоди Ч. мають загальнозміцнювальні, протизапальні, антиоксидантні (антоціани) властивості, підвищують апетит; їх корисно вживати при недокрів’ї, запорах, а темнозабарвлені плоди — при атеросклерозі, гіпертонії. Плоди Ч. офіцинальні у Франції, Португалії як тонізуючі, в’яжучі. Плодоніжки черешні використовують так само, як і плодоніжки вишні.
У декоративному садівництві в Україні вирощують деякі кущові В.: В. японську (С. japonica), В. повстяну (С. tomentosa), В. залозисту (С. glandulosa), В. сіру (С. incana).
Жуковський П.М. Культурные растения и их сородичи. — Л., 1971; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Растительные ресурсы СССР: цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Rutaceae — Eleagraceae. — Л., 1998; Jacob R.A., Spinozzi G.M., Simon V.A., et al. Consumption of cherries lowers plasma urate in healthy women // J. Nutr. — 2003. — Vol. 133, № 6; Seeram N.P., Momin R.A., Nair M.G., Bourquin L.D. Cyclooxygenase inhibitory and antioxidant cyanidin glycosides in cherries and berries // Phytomedicine. — 2001. — 8; Wang H.B., Nair M.G., Strasburg G.M. et al. Antioxidant and anti-inflammatory activities of anthocyanins and their aglycon, cyanidin, from tart cherries // Nat. Prod. — 1999. — 62;.